Клейове з'єднання деталей швейного виробу. Клейові матеріали

 Клейовим з’єднанням деталей швейних виробів

називають нероз'ємне з'єднання, що утворюється в результаті взаємодії

речовини, що клеїть (порошок, клейова плівка, клейова нитка, павутинка),з

клеюваюльними матеріалами хімічним або термічним способом

Клейовий спосіб з’єднання швейних виробів базується на

використанні клейових речовин, які утворюють адгезійний або когезійний

зв’язок з матеріалами, що склеюються.

Процеси склеювання при виготовлені одягу відбуваються при використанні термопластичних клейових речовин.

Клейовий спосіб з’єднання деталей передбачає дві стадії обробки.

Перша стадія характеризується температурою, тиском, часом обробки і зволоженням.

Друга – температурою і часом охолодження.

     Види клейових швів.    

Клейові з'єднання виконуються трьома видами швів:      

1. З'єднувальним по поверхні (накладним з відкритими зрізами)    

2. У підгин з відкритим зрізом      

3. У підгин з закритими зрізами

Клейові з'єднання повинні:

· забезпечувати високу міцність з'єднання шарів матеріалів (міцність визначається на розривних машинах і характеризується двома показниками: розривним навантаженням при розшаруванні зразків матеріалу; розривним навантаженням при зсуві зразків матеріалу);

· невисоку жорсткість з'єднання (визначається як різниця між показниками жорсткості склеєних зразків матеріалів і показниками жорсткості самого матеріалу);

·мати низькі показники зминання (визначаються на приладах де визначають орієнтовне і неорієнтоване зминання; також може визначатись органолептичним способом);

· бути стійкими до багаторазового згинання (якісними характеристиками для оцінки слугують показники: витривалість – кількість кількості згинань яке витримує зразок до руйнування; довготривалість – час від початку випробувань до руйнування зразка);

· добре зберігати лінійні розміри (зміну лінійних розмірів визначають після замочування зразків та їх прання);

· не переходити (мігрувати) на верхній шар матеріалу (методика оцінки розроблена ЦНДІШП);

· бути стійкими до дії розчинників, що використовуються при хімчистці (після дії на зразок певних розчинників, його перевіряють на міцність та жорсткість);

· бути стійкими до дії світло погоди (сонячне світло, кисень, повітря, волога, зміна температури);

· мати високу морозостійкість, бути стійкими до дії води.

Формостійкості деталей досягають дублюванням – фіксованим з’єднанням усієї поверхні або частин деталей виробів із клейовими прокладками. Дублювання виконують на пресах або за допомогою прасок. Не дублюють вироби із тканин із рельєфною чи ворсовою поверхнею. Відрізні деталі виробу дублюють перш ніж зшивати.

Слово дублірин прийшло до нас із «шкіряної історії», процес дублення шкір, полягав у доданні твердості або навпаки м'якості шкірам. Це слово і запозичили для назви важливого проміжного шару у виробах. Дублірин у сучасному розумінні, тобто з клейовим нанесенням прийшов до нас у 1961 році. Першим, хто винайшов клейове нанесення, на дублірин, був Француз Жорж Крюшеде. Сьогоднішні дублюючі матеріали мають високотехнологічну структуру основи і клейового нанесення, що дозволяє вироби з їх застосуванням піддавати не тільки хімічному чищенню, але і пранню.

Взагалі, в швейної термінології дублюванням називають операцію з’єднання деталей виробу з клейовим прокладним матеріалом за допомогою преса або праски.

      Основні завдання дублювання полягають в наступному:

По-перше, дублювання покращує зовнішній вигляд плечового виробу і надає йому форму

По-друге, воно допомагає виробу якомога довше зберігати свою первісну форму під час шкарпетки.

По-третє, за допомогою дублювання можна вберегти зрізи деталей від розтягування.

По-четверте, дублювання надає тканинам стійкість до зминання.

І по-п’яте, ця операція підвищує пружність і формостійкість деталей в місцях постійного деформування.

До процесу дублювання висувають такі вимоги:

-правильне розташування прокладки зрізів основної деталі;

- відсутність заломів, нерівностей на основній тканині й прокладці;

-міцність з’єднання по всій поверхні;

- відсутність прихованих дефектів (полиск, обпалювання тощо).

Послідовність  дублювання.

1.  Викроїти деталі з прокладки. Причому, деталі з клейової прокладки необхідно викроювати з припусками на шви приблизно 0.5 см.

2.   Перед тим, як з’єднати деталі з клейовою прокладкою потрібно обов’язково зробити пробу на куску  тканини. І переконатися, що з’єднання вийшло якісним, тобто не повинно бути ніяких відшарувань прокладки, і ні в якому разі його викривлення.

3.   З’єднання самих деталей з клейовою прокладкою.

Технологія склеювання підкладкового матеріалу з тканиною

1.На прасувальну дошку потрібно покласти виворітного стороною вгору деталь виробу, викроєну  з тканини з припусками на шви. Потім на неї укласти деталь з підкладкового матеріалу клейовим покриттям вниз, тобто стороною з клеєм до тканини. Зверніть увагу, важливо щоб прокладка не виступала за краї деталі крою, так як клейова сторона може зіпсувати чохол прасувальної дошки і залишити свій відбиток на підошві праски. Щоб цього не сталося, на підкладковий матеріал потрібно покласти пропрасовувач.

2.Розігріти праску до температури, яка вказана на маркуванні прокладки і приступити до приклеювання прокладки. Тільки будьте  обережні. Ні в якому разі не можна робити ковзаючі рухи праскою, її потрібно ставити на нове місце, піднімаючи, і притискати, як пресом

3.Після того як прокладка приклеїться до деталі, потрібно акуратно зняти пропрасовувач і дати деталям трохи охолонути. Причому їх не варто зрушувати з місця. Це допоможе уникнути утворення заминів, які згодом можна буде видалити.

В якості клейових матеріалів на швейних фабриках використовують: термоклейові прокладкові матеріали з точковим і суцільним покриттям, клейовий пружок, клейові плівки, клейову нитку, клейову павутинку, липку стрічку, клейову нитку.

Виділяють три основні напрямки застосування клейових матеріалів при виготовлені одягу:

1. обробка країв і зрізів деталей одягу клейовою павутинкою, сіткою, ниткою, плівкою, стрічкою з метою закріплення країв і зрізів, забезпечення їх рівності, формостійкості, запобігання від розтягу і осипання;

2. надання деталям одягу необхідної формостійкості за рахунок застосування термоклейових прокладкових матеріалів, клейової сітки, полімерних паст;

3. виготовлення і прикріплення клейових аплікацій і вишивок з використанням клейових плівок, павутинки і ниток.

Дублірин — це клейова прокладка на трикотажній, тканинної або нетканій основі. Розрізняються дублірин щільністю, складом основи, розтяжністю, а також характером нанесення клейового покриття (висотою і частотою клейових точок). Властивості дублерина дозволяють зміцнити деталі плечового виробу, необхідні шви при пошитті, а також збільшують щільність тканини і створюють чітку форму виробу.

 Рис.1  Види дублірину. а)  на трикотажні шифонові основі Hensel;  б) на бавовняні основі;. в) комірцеві дублірин Hensel

Флізелін — це нетканий матеріал прокладки з клейовим покриттям. Буває різної товщини і щільності, нитко прошивний і простий В основному його застосовують для дублювання дрібних деталей виробу

               Рис. 2  Види флізеліну. а)  тонкий; б) нитко прошивний

Клейовий пружок випускається на тканій основі, яка з одного боку покрита клейовою речовиною, ширина 6-14 мм. Прокладання клейового пружка виконують праскою. Пружок розташовують на певній відстані від зрізу деталі. Лінію прокладання пружка позначають крейдою по

допоміжному лекалу. В бортах пружок прикріплюють до бортової прокладки і до пілочки, при цьому зріз пружка випускають на 5-6 мм за зріз прокладки Ширина пружка в бортах піджаків 10 мм, у пальтах 12 мм, в деталях виробів без прокладки - 6 мм. Пружок прикріплюють до деталі на пресах при дотриманні встановлених режимів.

                Рис 3. Клейовий пружок

 Бамбукові кромки . Бувають нитко прошивні і прості. Застосовують для: дублювання зрізів, швів.

Клейові кромки — це вузькі смужки клейового матеріалу, шириною шість-чотирнадцять сантиметрів. В основному їх використовують для проклеювання зрізів деталей виробу, щоб уникнути їх розтягування

                                         Рис 4. Клейова кромка

Клейові корсажні стрічки . Це матеріал для виготовлення поясів. Випускається різної ширини, одинарні або подвійні, з перфорацією по краю, що полегшує обробку іі дозволяє пояс зробити ідеально рівним. 

Рис 5. Клейова корсажна стрічка

Клейова "павутинка" і клейова плівка. Обробка деталей відбувається у два етапи:

1.· прокладання клейової "павутинки" або плівки по наміченій лінії;

2. прасування( пресування)  для з'єднання деталей одягу клейовою "павутинкою" або плівкою.

                    Клейова "павутинка" та плівка застосовується при:

-закріпленні бортів у виробах оброблених у чистий край;

- закріпленні низу виробів та рукавів;

-прикріпленні утеплювача до прокладки нижнього коміру;

-прикріпленні кінців кишень до пілочок;

-прикріплення аплікації до деталей.

При обробці бортів клейова "павутинка" прокладається під час виметування бортів. Її ширина становить 10-15 мм. Кінцева фіксація відбувається шляхом їх склеювання під час пресування.

Для закріплення припуску на підгин використовують клейову "павутинку" шириною 20 – 25 мм. Її з'єднують по краю припусків на підгин машиною строчкою.

 В швах з закритим зрізом клейову "павутинку" з'єднують з припуском зшивною строчкою, у виробах з відкритими зрізами – обметувальною строчкою.

Рис 6. Клейова павутинка

Клейову нитку використовують для прокладання невидимої строчки. Її використовують для закріплення бортів, низу виробу і рукавів, які не мають оздоблювальної строчки по краю деталі.

Клейову нитку на зшивних машинах, прокладають на відстані 2-3 мм від строчки або лінії підгину низу. По низу виробу або рукавів клейову нитку прокладають при обметуванні зрізів з нитковою строчкою. Кінцеве закріплення країв деталей виконується після їх обробки на пресувальному обладнанні.

Рис 7 Клейова нитка

Питання для самоперевірки

1. Які клейові матеріали ви знаєте?

2. Дайте характеристику клейовим матеріалам (дублірину,, флізеліну)

3. Які вимоги висувають до клейових матеріалів?

4. Що вам відомо про процес дублювання деталей виробу?

5. Розкажіть, як саме використовують клейову нитку.

6. Чим відрізняється клейова нитка від клейової павутинки?

7. Назвіть клейові шви.

8. Дайте визначення терміну « клейове з'єднання деталей .

Презентація : "Клейові матеріали" ( перейти за покликанням)